Рветься душа моя в небо,
Пнеться навшпиньки до сонця.
Знаєш, а це вже потреба
Вилити душу до донця
Повінню слів на папері,
Бачити в людях софіти,
Крила в неоновій сфері
Бризками сонця зігріти.
Це, ніби дихати, треба
Хоч би у снах поза хмари.
Рветься душа моя в небо
Спити поезії чари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507626
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2014
автор: Олена Іськова-Миклащук