І слів не підбереш, аби кричать…
Усі вони якісь чужі, холодні.
Зчепити зуби міцно і мовчать -
Вже сил не вистачає… та і годі.
Урвавсь терпець від злигоднів і зрад.
Їх самотужки важко подолати.
Проте на бій із ними раз у раз
Стаєш, бо ти по-іншому не здатен.
Та часом вже не вистачає сил,
Для того щоб піднятися і далі
Іти вперед, нічого не просить:
Ні допомоги, ні дурних медалей...
А ти ідеш, а ти таки ідеш...
Щоразу всім доводячи, що вартий.
Тримайся! - І тоді не пропадеш,
Хоча, можливо, буде дуже важко.
І навіть листопадові дощі,
Північний вітер, дикі завірюхи,
Не зможуть зіпсувать тобі душі,
Зламать твого нескореного духу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507706
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: Вітрова Доця