Сьогодні тричі найнестерпна,
та найжахлива ДНР,
із танків грізних й кулеметів,
вела вогонь як Люцифер.
Зрання, як водиться, збудила
моє містечко, в котрий раз.
Цю ДНР, мабуть, нудило,
як їх підстрелений Камаз.
Ми вдячні хлопцям українським,
що котрий місяць боронять,
свою частину, жодний з місця
не втік, та як один стоять.
Здригаємось від вибухівки,
ховаємось, хто може як.
А хлопці наші із гвинтівкой,
ще не підкорені ніяк.
Тримайтесь, хлопці, буде тиша,
колись скінчиться ця війна.
Та небезпека все густіша,
а жони плачуть у вікна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507733
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: Оксана Квитка