Ми забули воєн нещастя.
Нам комфортно жил́ося з миром.
Наші хлопці купались в ласці,
Як вареники в маслі з сиром.
Та крутнулися горя крани.
Полилася війна щосили.
А війна – це вогонь і рани,
Холод, голод, а ще… могили.
Тут сльозу не утре матуся.
Тут година пливе добою.
Тут не місце казать: «Боюся».
Спиш, як птах, йдеш, як лев, до бою.
Наливаєш метал до тіла
І стоїш до кінця уперто.
Бо позаду - сім’я, країна.
А за них не шкода і померти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)