Колись, навколо, будуть всі рожеві мрії...
Солодкі, мандаринові слова...
І дівчина до неба піднімає вії..
А в ньому, там погода дощова...
Та я ж жива...Жива! І буду жити!
Я можу дихати...люблю...
Я страх свій, зможу оповити,
Зробити те, чим дихаю, живу ...
Русе волосся, очі сині, не раптово,
"Як небо" ,- кажуть, - " Ні, як хмари!"
Коли десь поруч чути є дитяче слово,
По місту розливає всі солодкі чари...
Солодкі , ніжні та рожеві мрії,
Чи там лише старий перон?
Ледь на подушці відкриває вії...
Привіт, мій "потріпаний кавою сон" !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507817
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: Ioanna Pekun