Я пам’ятаю. я, мабуть,
Ніколи не забуду –
Крапав дощ.
Ми ніби заховались,
Але не помічали перешкод.
Це було так уперше
Для моїх губ, моїх очей.
Ти був такий реальний
І я була така твоя –
Немов із павутини.
В твоїх очах закінчувався світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507844
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: Світлана Кучпилюк