У Дніпровські буйні води
Вдивлявся Тарасе .
Бачив долю України
До нашого часу.
Як читаєш твоє слово,
Волос в небо стріне,
Ніби поряд споглядаєш
На нашу країну.
Кат проснувся, розкошує
Та ще й наклеп зводить,
Щоб не було тої правди
У наших народів.
Не одна ридає мати,
Що втратила сина
І стікає кров’ю й потом
Ненька Україна.
Ой пророче,ой Тарасе,
Ти далеко бачив,
Та не вгледів кращу долю
Без горя і плачу.
Не судилось Україні
Вільно проживати.
Будем крапельку надії
Сльозами вливати .
Може Господь милосердний
Мир пошле і розум,
Залатає душі рвані,
Знищить клятий осуд.
Миротворці назвуться
Божими синами ,
Запанує любов з неба
Поміж ворогами.
27.06.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507847
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: леся квіт