Сичать яду́чих жнив жалкі́ омани,
Самотіють тінню злі болі криг, –
Навмання пише літопис комбриг
У хиж-відлуннях самозванних –
Спонтанно пише смертю на курганах.
Гримить поде́ння – трут печаллю в рани…
Зрадливий вітер сон зістриг…
Мироточить степ… Йде архістратиг –
Врата віткрили душі, дні і храми –
Босоніж йде архістратиг
з мольбами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507923
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.06.2014
автор: *SELENA*