Все, що лишається жінці у цю війну –
тихо молитись, аби живим вернувсь,
віру тримати у грудях і голові,
і не зламатись – він би цього волів.
- Десь у одному із прикордонних сіл
сотню убитих вкриває дорожній пил.
Тільки у жінки часу на це нема –
поратись з дітьми повинна тепер сама.
Віри й любові вистачить їй на двох,
в неї у серці живе особистий Бог.
І віддається в грудях і голові,
що не вмирають герої. Вони живі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507959
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.06.2014
автор: Марія Родінко