Ми так відчайдушно хотіли змінити цей світ...
Щоразу підводились, втому свою проганяли,
Ми просто робили своє, не заради медалей...
Робили своє ми заради майбутніх століть.
Ми так відчайдушно хотіли змінити цей світ...
І правду гірку ми несли крізь залізні лещата,
На щепки розносили всі надокучливі ґрати...
Невпинно боролись, допоки лишались живі.
Ми так відчайдушно хотіли змінити це світ...
Підніжки і зради болючі без крику терпіли,
Щоразу тримались, втрачаючи зброю і крила...
Стояли до смерті за сонце й калиновий цвіт.
Ми так відчайдушно хотіли змінити цей світ...
Щоразу знаходили вірну єдину дорогу,
Свого добивались, обходячи всі застороги...
На друзки трощили у душі вкарбований лід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507960
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2014
автор: Вітрова Доця