В мальовничому куточку на Поділлі,
Де ліс шумить вже тисячу віків,
Колись студентом був я на весіллі
Й свою кохану там зустрів.
Поселились назавжди в моїх думках
Стан берізки, талія оси,
Волошкова синь в її очах –
Я не бачив більшої краси.
А її душа, що та криниця
Чистої джерельної води.
Богу дякую, що дав напиться,
Долею судилась назавжди.
Це кохання я проніс крізь роки.
Двійко виростили з радістю дітей.
По життю робили разом кроки,
Зустрічали всіх наших гостей.
Мрію ще сто літ прожити разом
Один одного любити й берегти
Здивувати всіх тоді ще джазом
Правнуками тішитись могти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507991
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2014
автор: LaraS