Я рідній мові присвятив себе,
Напевно через те й до нині вчуся,
В народу слова, що сам Бог дає,
Поміж людей «поетом» я зовуся…
Бо кожне слово, зібране у вірш,
Складається у мову солов’їну,
Один чудовий - інший трохи гірш,
У мові вірш, як птаха в небі лине.
Моя казкова, мово, чарівна,
Єдина й неповторна в цілім світі…
Ти наче птаха маєш два крила,
Орлом у небі маєш ти летіти.
З калиною порівнюють тебе,
Із співом солов’я й блакитним небом,
Хай моя мова, поміж мов цвіте…
І для народу буде свіжим медом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508111
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2014
автор: Віталій Назарук