По тім, не було й не буде уже,
Дримбалять сирітки-дощі-відуни.
Щось рідне, фантомне душа береже,
Що ближче, ніж прядь сивини.
Надії оманні, міркую собі.
На осінь погідну посиплеться сніг.
По тому, що було лишається біль;
І він –найрідніший за всіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508215
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2014
автор: СавчукМикола