[b]Озеро Забуття[/b] (З "Пісень для подруг і про них")
[img]http://www.niceimage.ru/large/201305/23543.jpg[/img]
Нам весна колись усміхалася,
Та зосталася лиш печаль.
Що гадалося, те не сталося,
Не судилося нам, на жаль.
Не судилося разом плавати
У бурхливих хвилях життя,
А судилось нарізно плакати
Та й на озері Забуття
А вода озерна студена –
Не перебрести босоніж,
І про тебе згадка для мене -
Як у серденьку гострий ніж...
В дощовім далекому вересні
Розійшлися наші сліди.
На забутім долею березі
Залишилась я назавжди.
Відцвіла любов наша вишнею
І немає їй вороття,
Лиш озвусь до тебе я піснею
Через озеро Забуття.
А вода озерна студена –
Не перебрести босоніж,
І для тебе згадка про мене -
Як у серденьку гострий ніж...
Це співає під власний акомпанімент пані Світлана Гричко, автор музики, членкиня Ліги українських композиторів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2014
автор: Лавинюкова Тетяна