[b][i] Мисливська лірична[/i][/b]
Безпристрасний постріл продірявлює тишу,
зграя диких качок відлітає в туман,
на тополі листок на осінні мотиви
переспівує наспіх мисливський романс.
[i]Приспів:[/i]
[i]Я рушницю візьму, по стежині піду,
де околи ясні, світанкові вогні;
де у росах трава, я піду навмання,
бо один раз живу, та життя я люблю – щодня!
По росі, по траві я піду навмання,
бо життя я люблю, наче вперше, щодня![/i]
На поклик синиці прокидається сонце,
вибігає із яру козуля струнка,
і розмашисто гордо веде старий олень
спрагле стадо своє до прудкого струмка.
[i]Приспів.[/i]
Навіяне в осінь павутиннисте літо
вимальовує вміло всіх барв півтони,
ненаврочена пісня лунає з-за лісу
і торкається серця живої струни.
[i]Приспів.[/i]
Створено 14. 11. 2008 року (fin. 17-10)
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 131 - 132.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508295
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2014
автор: Т. Василько