Затісною для двох стала лавка у літнім парку.
Дуже густо запахла в повітрі вечірня фіалка.
Ти хотів зберегти в мені дівчинку, милу таку
І любити її несерйозну й довірливу палко.
Недоречно прокинулась жінка із власним чуттям,
З глибиною у погляді, з вірою в завтрашній день.
І та інша, чомусь стала просто новим відкриттям,
Що кохання на власний вівтар,не до ніг, покладе.
Ніби ніжні дзвіночки, пташині звучать голоси.
Ковдри квітів так манять босоніж іти в далечінь.
Ти давно в мені іншу – жорстоку і сильну – зростив,
А ще й досі шукаєш забуту, з минулого, тінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508336
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.06.2014
автор: Любов Чернуха