Ми на межі…

Ми  на  межі,  ми  на  ножі,
Прошу  нам  Боже  поможи!
Не  залиши  в  тяжку  годину,
Там  люди  за  мерзоту  гинуть.
Як  можна  так  гнівити  небо?!
Як  можна  так  гнівить  тебе?!
Нам  долі  гіршої  не  треба!
С  усіх  боків  печаль  шкребе.
А  сльози  близько  до  долонь,
У  душах  криється  вогонь
Ті  люди  ні  у  чім  не  винні!
За  що  вони  страждать  повинні?!
А  там  жінки,  чоловіки,
Хоробрі  хлопці,  сестри  наші
Поляжуть  там  за  долю  кращу!
Ось  що  зробили  ці  вовки..
Ти  Боже  вибач,  я  не  знаю
Чому  земля  лайн*  це  носить?
Воно  ж  прощення  не  попросить,
Йому  не  треба  твого  раю.
Ми  на  межі,  ми  на  ножі,
Прошу  нам  Боже  поможи!
Молись  за  нас  і  за  Вкраїну
Вона  не  має  більше  гинуть...

(21.  02.)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508375
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.06.2014
автор: Митич@