Дорога тягнеться в степу,
Колись тут ліс стояв стіною,
Доба знов змінює добу,
Гукає доля знов до бою.
Знайти і знищить живе все –
Завжди єдина мета в зброї,
Кохання світ іще спасе,
А ми стаємо знов до бою.
Лишилось кров‘ю лють гасить…
Як хочеться побачитись з тобою!
До серця найдорожчу притулить…
Але йдемо ми знов до бою.
Отак впаду десь серед трав,
Та вічного не знатиму покою:
Я тепер відчув, як цей світ страждав,
Коли збирались знов до бою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50849
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.12.2007
автор: Noctivagus