Ось ти ледь прокидаєшся, примружуєш ліве око, невдоволено кривлячи обличчя, відчуваєш у тілі приємну слабину, солодко потягуєшся, напружуючи кожен сантиметрик твого тіла… І що найперше ти робиш, аби привести своє горизонтально розташоване колодоподібне тіло до боєздатного стану? Вмикаєш чайник, вгадав? Типовий ранок людинки починається з чайника і, як наслідок, міцної, або не дуже, запашної кави. Що ти там кажеш? З чаю? Ні, зараз я писатиму про каву, тому не перебивай!
То на чому я спинився? Ага, ранок починається з кави! Ось твій чайничок засвистів, ти швиденько вимикаєш його, потім обережно береш турку, сиплеш туди меленої кави, трохи цукру, можливо, зовсім крихітну жменьку кориці, заливаєш водою і ставиш на плиту. Не відходь далеко, важливо піймати момент. Щойно пінка ледь починає підійматись – скоренько знімай з вогню. І ось філіжанка повна, ти відходиш всього на хвилиночку, а коли повертаєшся, то все приміщення ніби просякнуте ароматом кави. Файно, чи не так?
А тепер подумки дай відповідь на простеньке запитання: «Як ти п’єш каву? Механічно, не замислюючись, чи смакуєш кожен ковток?». Кава – не просто напій, кава – не лише унікальне поєднання смаку, аромату. Спробуй замислитись, адже об’єм, міцність, консистенція (якщо готуєш власноруч, звісно) – не випадковий збіг у твоїй чашці. Кава по-турецьки – в неї можна вкласти частинку душі, адже весь процес підконтрольний саме тобі – від температури води, і аж до обрання моменту готовності кінцевого продукту. З часом процес приготування, та й сама кава починає відбивати риси твого характеру, недоліки, переваги.
Ранок має починатися з кави, вона – каталізатор настрою на всю добу. А яке значення має кава, турботливо зготована для близької людини, такий напій – це справді втілення часточки серця. «Рошен, від серця до серця»- пам’ятаєш? Зварена власноруч кава – лакмусовий папірець твоєї особистості. Звучить трохи дивно, так? Мабуть думаєш, що автор зовсім схиблений, за дозою кофеїну шукає якусь філософію, знатно вже упоровся..? Можливо й так, кава – моє невеличке джерело натхнення, інколи здавалось, що кофеїну в крові було більше, аніж гемоглобіну… Жартую, звісно.
Відомо, існує мова рухів, жестів, одягу, то може є й мова напоїв? Кожному притаманні індивідуальні смаки. Ти ж, наприклад, не носитимеш одяг, який не задовольняє за кольором, розміром чи формою? Тому, роблячи новий ковток, спробуй зловити нотки смаку, охарактеризувати їх. Уяви, що це мелодія, яка складається з партій декількох інструментів, і можна кожного разу прислухатись до якогось окремого. Визнач, які елементи смаку тобі до вподоби, а які ні, і таким чином, перебираючи сорти кави, сформуєш особисті вподобання.
Налий кави, яку любиш, і я скажу хто ти. ;)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508511
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2014
автор: Роман Глєбов