Прийшов той час, якого чекали ми разом.
Згадавши минуле, ми пустим сльозинку журби.
Було у нас все – і щастя, й сварки та обра́зи.
Так само й в долинах бувають свої пагорби.
Ми з першого курсу були нерозлучними завжди
Поразки й невдачі нам стали як досвід в житті.
Та все ж згуртуватись ми вміли охоче насправді -
Були колективом, чого не змогли досягнути усі.
Куратор нам стала як рідная матір-опора,
Підтримки шукали у неї на тендітнім плечі.
Ми вдячні також нашій любій Олені Анатоліївні,
Яка проводжала в майбутнє творити плоди.
Насіння тих знань, що здобули ми в роки студентські,
Нам сіяли щедро й люб’язно усі вчителі.
Підемо ми з сумом, водночас із радістю в серці,
Бо маєм опору, щоб жити на нашій землі.
Бажаю усім вам знайти своє затишне місце,
Де буде підтримка, надія і спокій в душі,
Де завжди охоче чекатимуть люди, як сонце
Чекає світанку, щоб блиснути на увесь світ.
@Fishка
P.S. люблю Вас, моя рідна 41!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508569
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2014
автор: Fishка