***

З  сорок  п’ятого  року  не  було  тут  війни,  
Жили  в  мирі  і  злагоді  люди.  
Але  кляті  політики,  вражі  сини  
Продали  Україну  катюгам.  
Накрали  грошей,  тих,  що  люд  заробляв  
Потом  своїм  і  сльозами.  
Будують  палаци,  готують  вівтар,  
Себе  вже  рахують  Богами.  
Такі  в  нас  закони:  хто  вкрав  гривень  сто,  
Судіть  і  саджайте  в  в’язницю,  
А  хто  міліони  –  того  поважай,  
Йому  в  президенти  годиться!  
В  яких  ще  краях  є  злодюги  такі,
Щоби  свій  народ  обкрадати?  
Ще  й  з  року  у  рік  рідну  землю  свою  
Чужим  москалям  продавати!  
Зарплати  наші  вже  смішні  роками,  
Але  наш  люд  навіть  до  цього  звик.  
І  знов  кати  знущаються  над  нами:  
Мінімалки  вже  не  вистача  на  хліб.  
У  Києві  не  бачать  і  не  знають  
(В  них  гроші  ходять  не  такі!),  
Як  в  селах  і  містечках  пропадають  
У  безробітті,  п’янках,  ніщеті!  
Хто  нам  поможе  голову  підняти?  
Що  нам  робити,  Боже,  підкажи!  
І  кращого  нема  де  обирати  –  
Усі  крадуть,  хто  клявсь  і  хто  боживсь!  
На  вибори  останні  подивися:  
Ті  самі  всі,  що  обкрадали  нас,  
Не  соромно,  злодюги  Вам  дивиться  
Народу  в  очі.  Він  для  вас  баласт!  
Ось,  вивезли  з  Вкраїни  купу  грошей,  
І,  тероризм,  живи  і  процвітай!  
Народе,  думай,  чом  й  за  що  ще  досі  
Через  кордони  лізе  всяка  шваль!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508596
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2014
автор: Олена Мир