Стала совість у дорозі
Душу роздягати:
"Що? Вже серденько в тривозі?
Вже згадали матір?"
Як живе там мама люба
Зовсім не питали,
Й як дивитись в очі людям
Тепер вже не знали.
Не питали, і не знали...
Та й не хтіли знати,
Бо лишень тільки про себе
Вміли добре дбати.
Як страждала їх матуся,
І втрачала силу...
В телеграмі пишуть доні,
Прийшла звістка й сину.
Градом сльози покотились,
Плачуть діти й нині,
Вже на старість залишились
Без доні й без сина.
Й як жилося найрідніші
Зрозумілось сину,
Та вже й доню без здоров'я
Покидали сили.
Знову совість на порозі
Серце ножем крає:
"Що? Живеться у тривозі?
А дітей немає."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508717
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Штундер Юлія