Крізь шум гармат і біль у грудях
Я рідний згадую поріг,
Й хоча не розбираюсь в людях,
Для мене мама – оберіг.
У сні я бачу карооку,
І чую голос: «Не вмирай».
Згадаю стежечку широку
І мальвами сповитий край.
З кишені витягну хустину,
Що ненька мені дала в путь,
Зітру з обличчя згусток пилу,
Який ворожі дні несуть.
Лягти в бою не жаль за маму,
Яка сидить біля вікна,
І молиться за кожну рану,
Яку поставила війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508768
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Плюта Вікторія