За крок від безодні й у миті від божевілля

Я  не  знаю  які  з  моїх  мрій  і  насправді  мрії,
Я  не  знаю  які  з  моїх  мрій  є  насправді  мої.
І  чому  я  сумую  частіше,  аніж  радію,
І  чи  можна  приборкати  хаос  в  моїй  голові.

То  упевнено  йду,  то  спиняюся  на  роздоріжжі,
Навмання  розкидаю  усе,  що  збирала  роками.
Відчуваю,  що  десь  у  мені  Хтось  сховав  запобіжник,
І  вмикає  його  при  потребі  своїми  руками.

Лиш  за  крок  від  безодні  й  у  миті  від  божевілля.
Завмирає  картинка.  Спиняється  часу  плин.
І  одна  лиш  пульсує  думка:  "Чи  й  справді  я  вільна?
Чи  сама  обираю  яких  досягати  вершин?"

02.07.2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508839
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Таня Кириленко