Дивно... Якось пусто на душі .
Лише пісні, що колами звучать.
По колу... Шукають щось у глибині...
Можливо струни болю, та вони мовчать.
Єдиний друг — це музика
Ось, що у мині є
І поки грає Еріка,
Щось у мині таки жиє.
Допоки бють в вухах баси,
Я буду бунтувати,
Що не роби , що не кажи
Мене вам не спіймати .
Я не піду шукать собі
Лідера, чи ідеалу
Всеодно я в ньому, чи в тобі
Не знайду ні прихистку, ні причалу.
Вони не такі порожні як я,
Вони повні ненависті і гіркоти.
Краще вже далі я піду сама,
Аніж з вам и в болото іти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508850
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Женя Савчук