На комоді горою газети -
Пожовтілий від часу папір,
На якому курйозні сюжети
І статті на незвичний манір.
Там забуті відомі персони
У зруйнованих нині містах.
І нелюдські, жорстокі закони,
Що вселяють всім паніку й жах.
Там десятки минулих історій,
Загубилися в вирі ідей.
Там пов'язані стрічками долі,
Пересічних, звичайних людей,
Що власноруч творили майбутнє
Та кували його у вогнях.
І чия непомітна присутність
Була здатна полегшити шлях.
Проте люди завжди все псували,
Руйнували країни й міста.
Все що довгі віки будували -
За безглуздя готові віддать.
Пелюстки виривали з корінням
І палили нещадно мости.
Бо гадали, що світ їм не рівня,
Не могли пережить самоти.
Можна ставити прокляті ґрати
На ристалищах втрачених мрій.
Можна в світі усе зіпсувати,
Тільки душу псувати не смій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508889
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.07.2014
автор: Вітрова Доця