Донецьк! Луганськ! Лишайте сіять смуту,
З драконогорла вивергать вогні,
Пускати в рани Матері отруту
І кров вампірить з воїнів-синів.
Донецьк! Луганськ! Вкраїна – ваша Ненька.
Вона ростила вас із пелюшок.
Ви ж відреклися… підло так, легенько.
Привівши нас - братів, сестер, у шок.
Донецьк! Луганськ! Отямтесь. Ще не пізно.
Негоже тіло Неньки шматувать.
Бо сльози - в Небо! Кара буде грізна!
Бог заповідь дав: Матір - шанувать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)