Оголюють не лише тіло,
А й душу.
Одяг байдужості я приміряла ледь не щодня,
Аби не зламатись поруч з іншими.
Насправді,
Інколи так кортить позбутись всіх масок,
І не ховаючи в словах нічого,
Сміливо подивитись в вічі.
Не так болить, як тримає…
Все таки минуле ніколи не втомлюється.
Відкрити навстіж душу, немов вікно,
Не так важко, як небезпечно.
Пообіцяй мені,
Що забудеш все,
Як забувають імена та прочитані газети.
Дай слово, що берегтимеш мене в думках,
Як найчарівніший спогад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508991
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2014
автор: Iren Iren