Хитаються, мов тіні під вікном,
Протягують біленькі рученята голі
І мисочка уже з дірявим дном
Побита і пощербана валяється вже долі.
Все продали: худібку, одяг, дім.
Все виміняли лиш крихту хліба,
Щоб діткам було їсти, хоч своїм
А потім все надіялись на манну з неба.
Зима прийшла, так швидко і фатально
І чорні тіні по снігу бредуть,
Віддавшись долі на поталу бездиханно –
На кладовище їх уже ведуть..
Та тіні ці невинні, бо лиш жить хотіли
Надіялись до праці стати, як обнов.
Вони лиш жертви влади безневинні.
Та головне, щоб це не повторилось знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509183
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2014
автор: Майя-Софія