Який же серцю липень преблизький!
Змиває все, що травень не накоїв…
Так ніжно, утішаючи думки,
Схиляє сонце дух до супокою.
Душа дрімає, кошеня руде.
У тебе очі – мов медові ріки!
А я все повертаюся в той день,
Коли із них наситився довіку.
І буде ще багато теплих днів,
І будуть раєм задихатись ночі!..
Лиш твої очі,
радісно-сумні,
Уже ніколи нам не напророчать.
04.07.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509202
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2014
автор: Володимир Шевчук