чомусь з тобою ми лиш паралелі
без точки стику у однім житті...
у натовпі гудучих постових
твій змах руки лишився непоміченим...
легеньку сукенку в спекотному тремтінні
у боковому відзеркаленні на склі
жартівника Ерота срібні стріли
вкрадуть собі...
і далі знов - в неонових рекламах дні
маршруток різних, що розвозять по роботах...
...ти - чай зелений, суші й авокадо,
я - мертва кава у хлорованій воді...
... життя не скінчиться в бджолиному рою
від протягу у випадковому видінні -
я знов в строю...
лише завіс вечірні сиві тіні,
крізь млявий сон на стомленім вікні
розчаруванням дихають в фіранку
і до опівночі вишукують в мені...
... чому ж з тобою ми лиш паралелі
без точки стику в одній площині?
03.07.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509225
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2014
автор: Андрій Люпин