Смерть
Невблаганна,
спокійна,
але заклопотана,
Нарешті торкнулася серця мого,
І любов, що жевріла під попелом,
Сконала.
Дзеркальце
Не спітніє під диханням,
Не всміхнеться раптовому променю.
Остаточно все розчавлене,
Не почути тепер навіть стогону!
Десь з третини дороги до смерті цієї
Ти прокляла мить нашої зустрічі...
Дивак:
я довго шукав панацеї!
От і знайшли мене.
Везучий!
От і маю Іншої руки,
Інші очі, раді мене милувати,
Але зустріч нашу не хочу забути,
Як і не можу проклясти.
Я перед Долею долу схиляюся,
Цілую Долі долоні,
Бо зустріч з тобою щастям каралося,
Хоч дихання смерті було біля скроні.
Смерть,
Невблаганна,
Спокійна,
З холодом попілу,
Нарешті торкнула серце моє
І любов,
Жалюгідна та заклопотана,
Вмерла.
К.
01.08.1977
*******
"Печаль Горгони" 216 х 325;
офорт; 08.10.1977
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2014
автор: Левчишин Віктор