Розкажи мені, будь таким щиро-ласкавим,
Як там , за вікном, шепчуться ластівки;
Як сонце, сьогодні, сідає за чорніі хмари,
А мою пошту атакують неправдиві листівки.
Розкажи, я прошу тебе, мені на ніч казку,
Ту саму, що мама колись у дитинстві.
Ти вже знаєш, що я вбила у собі всю ласку,
Проте, пожалій мене, я не навмисно.
Розкажи мені як змалювати тюльпани,
Що скоро розквітнуть, можливо у квітні.
Так-так, про білі, ті, що носить ця пані,
Котра приходить до мене щомиті.
Розкажи мені хто вона, і навіщо я ій потрібна?
Вона кличе мене, питає про тебе всілякі дурниці.
Що вона хоче почути? Я ж ні в чому не винна!
А вона кожен ранок сідає до мене на бильце.
Розкажи ій що дуже важко мені говорити,
Що я хвора давно вже тобою та світом.
І про те, як чудово так довго спати,
Коли поруч ти, а вона починає співати світлом.
Розкажи як люблю я тебе обіймати за плечі,
Водити по родимках, гарячими пальцями...
Щоб кожну із них, сузір'ям об'єднуючи,
Запам'ятати надовго і вишити п'яльцями.
Розкажи яку каву я можу пити щоденно-
З карамеллю й корицею зверху на пінці.
Що записую кожен ранок в щоденник,
Скільки часу мені ще додається.
Розкажи всьому світові та безмежжю-
Як кохає людина життя своє гірко-солодке,
Коли починає виходити за рамки чи межі,
І бачить що вона вже не така й одинока.
Розкажи, я благаю, востаннє і трошки ще завтра,
Усім пісню мою про таку дивну істоту,
Котра ранком прокинувшись ангелом стала,
І з останніх сил заспівала баладу коротку...
18/02/14
12.51
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509344
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.07.2014
автор: hindi7797