лікарняний візьму бо душа моя майже непотріб
і пігулки прийму для спокійного сну й життя
заховаю всі колючі й ріжучі в темний погріб
бо зарано мені для страшенного кроволиття
мій сідий голий трон скаже всім про мою нездатність
про моє небажання й про той ще назайманий сум
у людей як вже знаємо певна буває придатність
але строк цей малий ну і годі заходь у room
випий чаю зі мною не дай же померти самотнім
і посидь хоч з годину ми мовчатимемо удвох
ця неприязнь людська все літає в шару азотнім
лиш міняючись трохи з роками цинічних епох
наші душі не зовсім ще згнили бо просто не вспіли
панацеї від болю знайти не спроможні ніяк
крізь століття в суспільстві усе що завгодно терпіли
але зараз не час: зараз соплі ниття і коньяк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509425
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2014
автор: Марія Крижана