часи настали

лікарняний  візьму  бо  душа  моя  майже  непотріб
і  пігулки  прийму  для  спокійного  сну  й  життя
заховаю  всі  колючі  й  ріжучі  в  темний  погріб
бо  зарано  мені  для  страшенного  кроволиття
мій  сідий  голий  трон  скаже  всім  про  мою  нездатність
про  моє  небажання  й  про  той  ще  назайманий  сум
у  людей  як  вже  знаємо  певна  буває  придатність
але  строк  цей  малий  ну  і  годі  заходь  у  room
випий  чаю  зі  мною  не  дай  же  померти  самотнім
і  посидь  хоч  з  годину  ми  мовчатимемо  удвох
ця  неприязнь  людська  все  літає  в  шару  азотнім
лиш  міняючись  трохи  з  роками  цинічних  епох
наші  душі  не  зовсім  ще  згнили  бо  просто  не  вспіли
панацеї  від  болю  знайти  не  спроможні  ніяк
крізь  століття  в  суспільстві  усе  що  завгодно  терпіли
але  зараз  не  час:  зараз  соплі  ниття  і  коньяк

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509425
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2014
автор: Марія Крижана