Зателефонуй мені, як втомишся від безкінечного самоаналізу,
Тяжких думок чи колючих власних граней,
Я мовчатиму й слухатиму твою стомлену тишу.
Запроси мене до себе в гості, просто так,
Не маючи жодного вагомого приводу,
Я просто посиджу з тобою поруч,
Фізично й духовно.
Ти мені розповідатимеш,
Як чудесно літати, як чудесно мати крила,
Як чудесно розчинятись в небесному просторі.
Мені ж бо, головне знати, що саме сьогодні і тут,
Я потрібна тобі так само, як ти потрібен мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509443
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2014
автор: Annaleto