Люблю дивитись ввечері на зірку,
І уявляти, що це ти....
Коли в душі так боляче і гірко,
А за спиною спалені мости!
Люблю дивитись ввечері на зірку,
і плакати до неї й говорити,
Господь нас тішить зорями справіку
відводить від землі метеорити,
Які достиглими плодами впали з неба
а мені треба,ой як мені треба,
Тобою дихати -тобою струменіти,
Я так боюсь тобою відболіти!
у тебе вірші мов маленькі діти,
світлі сонячні й на диво ніжні,
Які боюся ненароком зачепити,
Бо я для них занадто грішний!
А може й ні:ти скажеш все сама,
Воскресне день,розсіється пітьма,
Коли нарешті я тебе побачу,
Відчую я,що я таки щось значу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509447
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.07.2014
автор: Той,що воює з вітряками