Воїнові

На  порозі  життя  ми,  як  завше,  готові  до  бою
І  уламками  снів  на  вогневий  лягаєм  рубіж.
Ми  навічно  прикуті  до  неба  святою  війною  
І  тавром  на  чолі  -  поцілунок  твій.  Гострий,  як  ніж.

Запали  мені  серце,  як  досі  запалював  небо,
Загорни  у  світанок  –  і  можеш  рушати  у  путь.
Я  з  Тобою,  Тебе,  через  Тебе,  від  Тебе,  для  Тебе...
Зацілую  всі  рани  і  кулі  тебе  не  візьмуть.

Кулеметною  чергою  спогади  душу  поранять  
І  єдиний  рятунок  –  очей  твоїх  чорна  пітьма.
Як  у  неба  –  птахи,  як  у  зброї  холодної  –  пам’ять,  
Так  у  тебе  є  я.  І  всі  гори  я  зрушу  сама.

Я  візьму  у  долоні  твій  сон.  Такий  ніжно-дитячий,
Що,  здавалося  б,  жоден  на  світі  так  воїн  не  спить.
Тільки  дощ  за  вікном  так  приречено  й  холодно  плаче
І  кривавий  світанок  віщує  розлуку  за  мить.

Як  завиють  тривогою  сурми,  покличуть  в  дорогу,
Як  безжалісним  полум'ям  всі  загоряться  мости,
Я  тобі  цілий  світ  покладу,  наче  зброю,  під  ноги
І  молитиму  долю  від  лиха  тебе  захистить.

Я  червоним  по  чорному  вишию  наші  прощання,
А  замріяну  просінь  -  останнім  ключем  журавлів.
Я  з  Тобою,  Тебе,  через  Тебе,  від  Тебе,  для  Тебе
Спромоглася  любити,  як  досі  ніхто  не  посмів.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509467
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2014
автор: Vogneslava_Svarga