Закрутила, завертіла
Білосніжна заметіль
Забрала з собою вдалі
Про кохання стільки мрій.
Покохала ,як дівчисько
Знову мені не до сну
Жду з надією коли в серці
Зустріну сонячну весну.
Коли тисячі сніжинок
Стануть талою водою
А моє серденько й тіло
Розпорощається з журбою.
Крутить, злиться, виє дзвінко
Заметіль біля вікна
І на мене дуже схожа
Так здається, всім вона.
Я ж сама собі малюю
Свої мрії, свої сни
І чекаю все минеться
Все забуду до весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509525
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2014
автор: Ванка