Він то летить, а то повзе, як віз, -
вибоїни колесами рахує.
Він - злету мить чи болісний надріз,
котрий ятрить роками і лінчує.
Несправедливо та щасливі дні -
стрімкі, нестримні, як птахи у небі,
а дні тривожні - наче кораблі,
які завмерли в гавані на рейді.
Він - вимір літ, мереживо епох,
маяк прийдешнього, минулого зарубки,
його, як Світ, створив з любов"ю Бог,
навчив лічити прогріхи й здобутки
Він - ор"єнтир, безмірність і доба,
він - наче дзвін, що кличе до звитяги,
він - богатир і таїнства габа,
вимір Життя, його одвічна сага.
Cучасник епідемій і стихій,
ровесник війн, повстань і революцій -
він, як вояк, завжди спішить у стрій,
константа дій, огранка еволюцій.
Він - і суддя, бо всі земні гріхи,
як через сито, мовчки пропускає,
шле в небуття чи пам"яті віки,
когось карає, а когось прощає.
Та не прощає вбивць і паліїв -
за кров і зраду особлива плата,
то незагойні рани на Землі,
за них Творець велить відповідати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509608
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Борода