іронія життя

Скажіть  мені  хоч  трішки
Хоч  пару  трійку  слів
Як  йти  до  раю  пішки
Коли  в  душі  згорів

Завжди  чекаєш  дива
Несамовитих  днів
Приходять  тихі  ночі
Яскраві  сотні  снів

Малюєш  на  плакаті
Нездійсненні  думки
Коли  один  в  кімнаті
Боїшся  пустоти

Так  хочеш  в  рай  Буває
І  ложеш  хрест  як  міст
В  душі  крила  немає
Для  серця  завжди  піст

Маленькі  сині  вени
Формують  твій  пейзаж
На  грудях  вічні  теми
Утворюють  колаж

P.S.
Я  вчитимусь  відвертості
Простіть  мене  за  це
Нема  у  серця  вретрості  казати  про  своє

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509609
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Світлана Кучпилюк