Я плачу рідко.
Як телеекран,
Бува, зворушить неслухняний спокій,
Чи несподівано слова-пророки
Пірнуть на саме дно чуттів глибоких,
Або краса аж запорошить око…
Від особистих я не плачу ран.
Ховаю у собі чомусь той біль.
Хоч іноді такі бувають дози,
Що, мабуть, википають в ньому сльози,
Чи ніби вимерзають.
У тривозі
Біду тримаю доти під гіпнозом,
Аж поки зішкребти лишилось сіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509634
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Ніна Багата