Озвися, мольфаре, з гущавин дрімучих,
Поглянь, як шматують Вкраїну,
Збуди всі вітри, хай їм жили порвуться,
Лиш вражу б спинити лавину.
Спустися, мольфаре, з-під тої Говерли,
Свої осідлай блискавиці,
Жбурни їх на орди москальські, щоб стерпли
Й заклякли від страху на місці.
Пролийся, мольфаре, на голови ката
Дощем вогняним з піднебесся,
Щоб щезла вся нечисть із нашої хати,
Щоб знов розцвітали в нас весни.
Рятуй, Україну, могутній мольфаре,
З тенет знавіснілого вбивці,
Хай громи небесні по ворогу вдарять,
Що топче святу нам землицю.
Молися, мольфаре, за Неньку розп'яту,
Їй рани криваві загоюй,
Молися за вбитого сина і брата,
А нас - від війни відмолюй !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509647
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: валькірія