Ми створили місток по якому ідемо удвох.
І весь світ розчиняється... ні... це неначе весь світ.
Ми ідемо назустріч і серце не знає тривог.
Це життя. Це відрада. Це щастя і полум’я цвіт.
Ми відкрили його серед тисячі інших зірок -
Нашу власну планету, зорю і цей вічності міст.
Відчуваючи хвилю. Нестримну і роблячи крок,
Ми почуємо сповідь прибою. Як є, розповість.
Ми не слухали спроби розвіяти дивну ідилію.
Чули серце. Своє. Один одного. Змову сердець.
І здавалося все тут просякнуто пристрасті силою,
Що вела через міст, де є той, лиш на двох, острівець.
3.07.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509679
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2014
автор: Андрій Пульсар