Опустилась на Землю красуня у чорному платті,
І по небу розкидала зорі яскраві між хмар...
Я не в силі втекти від її... та від твоїх чар...
Скільки ніжності в твоїх руках... і завзяття...
Я не в силі уже розімкнути свої обійми...
І тепер не збагнути хто кого у пастку злапав...
Дощ з щасливих сліз на щоках моїх накрапав...
Ти і я... так закохані ми... і так нероздільні...
Я не в силі тебе відпустити на долю секунди...
Твоє тіло - мій кисень... твоє тіло - живильна вода...
Кров кипить в наших венах... кров гаряча, і кров молода...
Я цілую тебе... ніжні губи - пелюстки троянди...
Дивна мить... ми уже летимо в площину паралельну...
Де салюти спалахують барвами диво-веселки...
Понад хмари несуть нас такі феєрверки...
І ці барви... втамовують спрагу пустельну.
Я не можу собі уявити той світ, що без тебе...
Ти цілуй... лиш цілуй... Ми ще тут політаєм...
В площині... між Землею і Раєм...
Де салюти спалахують в небі...
7.07.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509797
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.07.2014
автор: Богданочка