Я дуже хочу бути з тобою,
йти по міннному полю твоїх мовчанок....
Важко почувати себе ізгоєм,
В тобі є щось від махновських тачанок!
від кулеметних і шквальних вогнів,
За один єдиний наш спільний світанок,
віддав би я сотні минулих життів!
Але вибір завжди за тобою,
За тобою,моя маківко солодка,
Твоє ім*я кипить в мені рікою,
Без тебе я всього лише обгортка!
Під якою нічого насправді немає,
Занадто близько стою від краю,
І наперед вже знаю що програю,
у поєдинку наших егоїзмів,
у боротьбі незрілих ще любовей,
Я потону у морі із мелізмів,
Наспіваних тобою колискових!
У таких герцях не буває крові,
Але завжди достатньо щирих сліз,
Я прошу тебе моя кайфова,
Стань мені моїм Кара Деніз!
Подаруй мені трошки спокОю,
Тепла і ніжності перед боєм,
Стань для мене Чорним морем,
Хочеш радістю,хочеш горем,
Але будь зі мною,просто будь,
Бо без тебе буття лише ртуть...
Бо без тебе буття лише фaрс,
чи хтось колись врятує нас
від химери зблолених ілюзій?
Я без тебе завжди у напрузі,
Моя маленька,сміхотлива Сьюзі!
*Кара Деніз-у перекладі з турецької "Чорне море"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509823
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.07.2014
автор: Той,що воює з вітряками