Може п'ю буває з горя
Прокидаюсь від жахів
Як прогнилий клен у поля
Я померти би хотів
Друже мій мій милий друже
В долі я впізнав біду
Чуєш лист шепоче тоже
Що десь скоро я помру
І душа співає болем
Наче в грудях щось пусте
Порожнеча очі коле
А рукав ті сльози тре
Розрослося старе биля
Аж по саме нікуди
Панехидним дзвоном вимя
Місяць тягне за ліси
А під лісом білі хати
Димом тягне з коменів
То мій край мої Карпати
Рай гуцульщини дідів
Як живе наша корова
Чи в хліву там їй тепло
Чи ще любить двір худоба
Так як я люблю село
Було я малим як крісло
Осідлав лиху козу
В мами цупив сире тісто
І давав глухому псу
Як ще довго чи назавжди
Звідти виїхав у світ
Я прошу вас білі хмари
Передайте всім привіт
Тут до осені рукою
А до смерті подих два
Бачиш друже що зі мною
Як пожовкла голова
Друже мій мій милий друже
Всеж я п'ю буває з горя
Чуєш лист шепиче тоже
Що це я той клен у поля
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509825
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2014
автор: Тарас Tінь