Плекаєм надії на краще,
А що ще лишилось робити?
Війна ця до болю пропаща,
Чи в силах хоч щось ми змінити?
Плюю на кремлівську мерзоту
З великих домівок столиці,
Ви хочете крові та поту?!
Ну що ж заряджайте рушниці!
Ви хочете всіх повбивати?
Всіх тих, хто із вами не згоден!
Не вічно вам все ж панувати,
Колись ми заразу поборем!
Я вірю в святе покарання!
Що винний за кров відповість,
А поки моральне знущання
І знову обтяжлива вість.
Іуди тут також існують,
Це ніби удар з-за спини!
А там на верхах не бідують,
Їм діла нема до війни...
Кому ми потиснемо руку?
Кому ми довірим життя?
Чи сон поміняєм на муку
Лиш тільки б дійти до кінця?
Весна ця покій не пророчить
І мир обіцяти не стане,
А рани живі кровоточать,
Коли ж ви зупинитесь, пане?
Імперія зла торжествує!
Цинізм та брехня процвітає!
На сході терор вже працює,
Тож спокою людям не має.
Не хочеться знову писати,
Писати про сум та безвихідь
І прикрої звістки чекати
Та тяжко знайти інший вихід...
Не хочеться пафосних слів,
Але не здамося нізащо!
Надія-щоденний наш хліб,
Плекаєм надії на краще!
(травень 2014р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509872
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 07.07.2014
автор: Митич@