В ніч на Купала,
Мій лицарю, ти бачиш ким я стала?
Чи, то пак я так низько впала,
За те, що надто тебе покохала?
А знаєш все могло бути інакше,
Червоне сонце підіймається все дальше,
А твої очі мовлять, зовсім тихо: - Зоставайся,
А серце розуму мого чогось не слухає і вмовляє: - Лишайся.
А, що тепер в цю ніч на Купала,
Душа ж бо ниє: - Чого кохала?
Я вже не знаю, чого чекала,
Та на біду, ще й русалка заспівала,
Знаєш моє серце, ліпше б вона мене залоскотала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509941
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2014
автор: Єфросинія