Болить,ой матінко,болить.
Ця біль мене переповняє.
Чому так серденько кволить ,
А світ жорстоко добиває?
Навіщо дала ти життя?
Навіщо ти відкрила очі?
Невже для того,щоб побачило дитя
Свою біду – чорнішу ночі?
Болить,ой матінко ,болить.
Чому все так, а не інакше?
Я ж так , як інші хочу жить,
А як тут жить , як серце плаче?
Цей світ похмурим став –
Немає більше кольорів і радості немає.
Ніхто цього іще не знав…
А світ жорстоко довиває…
Матусю , я так хочу жити,
Сягнути те , чого нема.
Чому цей світ не навчений любити,
Чия у цьому є вина?
Ти говорила,що життя прекрасне,
Що світ навколо з радості й добра.
Можливо,й так ,та вогник скоро вже погасне,
Ввірветься нитка і закінчиться життя…
Ти ж знаєш,скільки я просила:
У світу милосердя,у Бога сили,
Щоб вижити, щоб хоч на мить сягнути щастя,
Та світ забув про милосердя, а Бог дав сили – крізь сльози ,щоб сміяться…
Хоча болить ця рана і ледь стучить серденько,
Ти знаєш,люба мамо,що це життя мені миленьке.
Тому я житиму,бо дасть Господь ще сили,
тому я всіх любитиму, щоб інші всіх любили....
smeri4ka
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509971
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2014
автор: Smeri4ka)))))