Мило всміхаються літу сади,
Ягідні грона червоні…
Стежкою, де ще ніхто не ходив,
Щастя молотить у дзвони.
Сонце випалює смуток на прах,
Небова гладь ясно-синя!..
Ні.
Щось не радує літня пора,
Мучить пекуче сумління.
Зорі немовби срібляста орда,
Палиться місяця скиба…
В травах духмяних, фруктових садах,
Вітер висвистує «Вибач».
Як же вказати прощення тобі?
В серці любов полум’яну…
Хай хоч рядки примітивні, скупі
Щирим пробаченням стануть.
07.07.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510010
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2014
автор: Володимир Шевчук